СКУПА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся. Док. до купа́тися. Виспавшись добре в холодку, він скупався в Росі, пополуднував і пішов у млин (Н.-Лев., II, 1956, 307); Кудлатий пес, що має титул Лорда, Скупався й вивалявся у піску (Рильський, II, 1960, 82); [Пелагія:] Може, хоч скупаєшся? Водичка гаряченька є. [Юля:] Дякую. З охотою (Мороз, П’єси, 1959, 211); * Образно. Молода струнка яворина.. високо сягає рябеньким стовбуром, щоб зеленим верховіттям осміхнутись до блакитного неба, скупатись у золотому промінні (Коцюб., І, 1955, 35).
◊ Скупа́тися в(у) крові́ — вчинити багато вбивств; бути винним у вбивстві багатьох людей. [Голос покликача:] Відпущеник Нартал сказав, що він не хоче знати Риму, що він би хтів скупатись в римській крові, за теє суд його позбавив слова (Л. Укр., II, 1951, 528).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 334.