СЛАБОГРУ́ДІСТЬ, дості, ж., розм. Властивість за знач. слабогру́дий. Мінськ міг мати справді лихий вплив через втому і ті враження, що я там мала, і через те анемія та слабогрудість могли загостритись (Л. Укр., V, 1956, 404).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 343.