СЛИВО́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до сли́ва. Перед моїми очима майнула німецька колонія з високими білими мурованими домами, котрі тонуть в зелених грушевих та сливових садках (Н.-Лев., II, 1956, 388); Внизу село лежить таке кучеряве. Кучері тополеві, срібненькі підіймаються вгору; інші, чорні, позвисали над клунями; ще інші, вишневі, сливові повивають хати (Тесл., З кни
ги життя, 1949, 111); Сливове гілля; // Вигот. із слив (у 2 знач.). Михайло сидів на борозні і їв пироги з сливовим повидлом (Томч., Жменяки, 1964, 40).
2. Кольору стиглої сливи. Хмара була сливовою, з підпаленими сонцем краями, щохвилі густішала, наливалася вируючою каламуттю, доки не стала внизу чорною, вгорі жовтогарячою, як глина на призьбі (Тют., Вир, 1964, 327).
3. Уживається у складі назв окремих шкідників слив та деяких інших плодових дерев. Сливова плодожерка — метелик, менший за метеликів яблуневої і грушевої плодожерок, темно-коричневого кольору (Хлібороб Укр., 5,1966, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 351.