СЛИ́НЯ, і, ж., заст., рідко. Слина. Як до мене заговорить, тече з губи слиня (Чуб., V, 1874, 141).
◊ Розпуска́ти (розпусти́ти) сли́ні, рідко — те саме, що Розпуска́ти (розпусти́ти) сли́ну (див. розпуска́ти). [Варка:] Ти чогось слині розпустив, як баба Горпина (К.-Карий, І, 1960, 305).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 354.