СЛЬОТЯНИ́Й, а́, е́, розм., рідко. Те саме, що сльота́вий. * Образно. Як кожде взялося за свою роботу, то журба щезла, а натомість причепилася наново до всіх троїх [трьох] сльотяна нудьга (Март., Тв., 1954, 143).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 390.