СМЕРТОВБИ́ВЧИЙ, а, е. Стос. до смертовбивства. — Синочку,— не поступалася стара,— після такої смертовбивчої війни як не одружитися! (Ю. Янов., II, 1954, 100); Мине хвилина-друга, ще чорніші хмари затягнуть небосхил, ще грізніші громи струсонуть землю, і смертовбивча блискавка ширятиме з кінця в кінець (Полт., Повість.., 1960, 231).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 400.