СМЕТА́ННИК, а, ч.
1. Посудина для сметани і вершків. Вершки до чаю подають в сметаннику (Укр. страви, 1957, 400).
2. Рід солодкого пирога, пригот. із сметаною.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 403.