СМОЛЯ́Р, а́, ч. Той, хто займається смолокурінням. [Староста:] Невже дурною буде [Тетяна], щоб виховувать себе для смоляра!.. (К.-Карий, І, 1960, 141).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 416.