СМІ́ТНИЧО́К, смі́тничка́, ч. Зменш.-пестл. до смі́тни́к. Літали вони [горобці], гралися, по смітничку громадили та й знайшли три конопляні зернятка (Л. Укр., III, 1952, 480); * Образно. О зоре ясная моя, Ведеш мене з тюрми, з неволі, Якраз на смітничок Миколи (Шевч., II, 1963, 297).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 408.