СМІХОВИ́ННІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до сміхови́нний. Руки, готові повиснути на шиї партнера, повисли в повітрі. А відчувши сміховинність такої пози, жінка пройнялася жовчною злобою (Ле, Мої листи, 1945, 12); — Пане Горн, чому на перше читання п’єси прийшли люди, які нічого спільного не мають з театром? — .. Вони й зараз вважаються видатними театральними діячами в нашому місті,— відповів Горн, сам добре розуміючи сміховинність своєї відповіді (Собко, Запорука.., 1952, 191); Передова російська і українська комедія ніколи не знижувалась до легкої розважливості, сміховинності, а завжди підносила важливі питання суспільного життя (Укр. літ., 9, 1957, 93).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 410.