СНОХО́ДА, и, ч. і ж., рідко. Те саме, що луна́тик. * У порівн. Сам не стямився [Михайлик], як замугикав стиха та й подався, мов той снохода, вниз до міста, шляху не вибираючи (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 338).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 429.