СНІ́САР, я, ч., заст. Слюсар. Він у нас снісарем, — замки справля, відра (Сл. Гр.); Для золотої смальти снісарі виковували тонюсінькі листочки золота (Загреб., Диво, 1968, 666).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 427.