СОБА́ЧКА, и, ч. і рідше ж.
1. Зменш.-пестл. до соба́ка 1. [Канупір:] Уїдлива у вас ота куценька собачка, — так і хапа за литки (Кроп., II, 1958, 137); Невеличкий собачка.. спочатку зустрів їх хоробрим наступом, а потім.. забився десь і замовк (Збан., Таємниця.., 1971, 226); *У порівн. — По вашій милості сьогодні треба ждати надзирателя.. — Чого ж по моїй милості?— Того, що ви лащитесь, як та собачка. І вже поспішили сказати, кому що треба (Мирний, І, 1954, 334).
2. Те саме, що гаше́тка. [Касьян:] А ось як [стріляти]. (Показує). Потім придави собачку і бабах! (Кроп., V, 1959, 557); Клацнув [хлопець] собачкою й знову поклав револьвер у кишеню (Кир., Вибр., 1960, 101).
3. спец. Пристрій у машинах, механізмах, який перешкоджає зворотному рухові зубчастого колеса.
& Лугова́ соба́чка — північноамериканський ховрах.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 432.