СОБОЛЕ́ВИЙ, а, е. Прикм. до со́боль 1, 2. Хутро норки за своєю красою, міцністю і довговічністю стоїть на першому місці після соболевого (Веч. Київ, 31.I 1961, 4); // Зробл., пошитий із хутра соболя. З бородами [посли], у парчевих соболевих.. шубах (П. Куліш, Вибр., 1969, 168); Згадує отець Никон чудовий соболевий комір, пошитий із шкурки звірка, який трапляється лише вряди-годи (Донч., II, 1956, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 433.