СОКОЛО́НЬКО, а, ч., нар.-поет. Пестл. до со́кіл1 1. Лети, лети, соколоньку, Та й на мою сторононьку (Укр. лір. пісні, 1958, 151); * У порівн. [Дружки:] А у сінечках три верхи, Та нікуди Максимові ввійти, Треба йому соколоньком летіти, Щоб біля Галини сидіти (Кроп., II, 1958, 105).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 440.