СОКОРУ́Х, у, ч. Рух соку в рослинах, особливо інтенсивний весною та влітку. У відповідні періоди року або від несприятливих зовнішніх умов у дерев ряду порід настає так званий стан спокою — опадає листя, припиняється сокорух тощо (Хлібороб Укр., 10, 1966, 46); Назва першого місяця весни пояснюється тим, що в цьому місяці починається сокорух білокорої берези (Рад. Укр., 27.II 1971, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 440.