Що oзначає слово - "солдат"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


СОЛДА́Т, а, ч.

1. Рядовий військовослужбовець сухопутних військ. Галин чоловік став солдатом тут у Києві (Л. Укр., V, 1956, 125); За поручиком увійшов вайлуватий солдат з рушницею (Панч, В дорозі, 1959, 73); Кадровий політпрацівник, він знав тисячі шляхів до серця солдата (Гончар, III, 1959, 206); Всі боролись за Отчизну милу, Як за життя,— солдат і генерал (Рильський, II, 1960, 251); * Образно. Переді мною — газета-солдат, газета-воїн, незмінний товариш і друг кожного бійця в поході, в бою і на відпочинку (Веч. Київ, 11.I 1971, 3); * У порівн. Прапороносці закам’яніли внизу під насипом.. Прапор стояв між ними посередині, теж як солдат (Гончар, III, 1959, 371); Над столиком висить фарбований косинець, на ньому рівно, мовби солдати, вишикувались проскури (Стельмах, І, 1962, 414); // Військовослужбовець взагалі.

Віддава́ти (відда́ти) в солда́ти, іст. — посилати на військову службу; брати у солдати. Збирався [писар] Тимоху.. оддать у солдати, а самому всім орудувати (Кв.-Осн., II, 1956, 266); Сина Йвана молодого Оддали в солдати За те, що ти не навчила Панів шанувати (Шевч.. І, 1951, 372); Заголи́ти в солда́ти див. заго́лювати2; Йти (піти́) в солда́ти, іст. — йти на військову службу. «Ой, у лузі та при березі Зацвіла калина, — Не за кого піду я в солдати — За хазяйського сина» (Укр.. думи.., 1955, 283); Моги́ла Невідо́мого солда́та — могила безвісного воїна, яку вшановують як пам’ять про всіх, що полягли в боях за Батьківщину. Як символ великої скорботи, символ невгасимої любові і вдячної пам’яті Батьківщини про безсмертний подвиг її синів і дочок, що полягли в роки війни, горить Вічний Вогонь Слави на могилі Невідомого солдата біля Кремлівської стіни (50 р. Вел. Жовтн. соц. рев., 1967, 21).

2. чого, перен. Відданий, дисциплінований, стійкий учасник суспільного руху, член якої-небудь організації і т. ін. Килигей спалахнув. — Буду тим, ким і зараз є: солдатом революції буду! (Гончар, II, 1959, 112); Українські радянські письменники — солдати миру. Прапор незламної, рідної Комуністичної партії осяває їх, пахощі рідної землі напоюють їм груди, даючи наснагу для боротьби за найвищі ідеали людства, ..за мир у всьому світі (Рильський, IX, 1962, 161).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 441.