СО́ЛОД, у, ч. Продукт штучного пророщування зерен хлібних злаків, що містить активні ферменти і використовується при виготовленні пива, спирту, дріжджів, квасу і т. ін. Без солоду пива не звариш. І ми вже звикли до того, що на солод ідуть тонни найкращого зерна (Наука.., 4, 1966, 25); Солод готують з зерна ячменю, вівса або жита (Свинар., 1956, 144); Мусій Завірюха ніч і день клопотав коло зерна, перегортав, перелопачував,.. провівав, охолоджував, щоб не пішов овес на солод (Горд., Дівчина.., 1954, 126); // перен., рідко. Те саме, що насоло́да. Осінь всім багата. Досить є на дворі, Не пустує хата, Надбано в коморі. Аж тріщить по клунях… Не життя, а солод! Так бриньчать на струнах; Справді ж лютий голод (Граб., І, 1959, 374).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 445.