СОЛОНЧАКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до солонча́к. Сухі місця, мокрі низини та солончакові грунти для малини непридатні (Колг. Укр., 1, 1954, 33); // Із солончаками. У солончакових сиваських степах ростимуть бавовна, рас, рожева герань та інші цінні технічні культури (Літ. газ., 22.VІІІ 1961, 1); // Який росте на солончаку. Птаха протягом зимового періоду харчуються солончаковою узбережною рослинністю та водоростями (Знання.., 2, 1973, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 452.