СОЛЯ́НКА1, и, ж.
1. Невелика посудина для солі, яку подають до столу. — Може, тобі ще й солі треба до страви? — промовила Соломія і поставила перед Денисом солянку (Н.-Лев., VI, 1966, 341); Підсунув [Каленик Романович] до себе тарілочку з сметаною і труснув на неї солі з солянки (Сенч., На Бат. горі, 1960, 33).
2. Те саме, що солоне́ць 4.
СОЛЯ́НКА2, и, ж., кул.
1. Густа юшка з дрібно нарізаними шматками м’яса або риби і гострими пряними приправами. Російська кухня характерна великим асортиментом заправних супів (щі, борщі, солянки, розсольники) (Технол. пригот. їжі, 1957, 3); Риб’яча солянка.
2. Тушкована капуста, пригот. з м’ясом, рибою або грибами.
СОЛЯ́НКА3, и, ж., розм. Те саме, що кура́й1. Солоноозерна — одна з найкрасивіших дільниць [Чорноморського] заповідника.. Тут синіють мілкі солоні озерця, зарослі зеленим очеретом і червоною солянкою (Знання.., 9, 1969, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 453.