СО́НЯЧНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до со́нячний 2 — 4. Весела сонячність, блакить, тепло господарюють у світі (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 152); В очах і сонячність уквітчаних полян Майнула, і поля як шовк зазеленіли (Рильський, Поеми, 1957, 23); На його обличчя миттю набігла сонячність, воно стало щиропривітним (Загреб., День.., 1964, 199); Сама вона теж була вся чистота, сонячність, усмішка природи (Гончар, Тронка, 1963, 291).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 461.