СОПЛО́, а́, с. Кінцева частина труби або трубчаста конічна насадка, признач. для регулювання струменю газу, пари, рідини, що з неї виходять. Гази, які утворюються при згорянні робочої суміші, з величезною швидкістю викидаються через вихідний отвір — сопло (Курс фізики, II, 1956, 249).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 462.