СОРОМЛЯ́ЖИЙ, а, е, діал. Соромливий. Страх була Маруся соромляжа і як загледить чужого чоловіка, то не то що личечко, а й ніжечки, здається, малесечкі порум’яніють (Вовчок, І, 1955, 381); Гронович — це соромляжий, наймолодший хлопець із шостого класу (Крим., Вибр., 1965, 311).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 466.