СО́УС, у, ч.
1. Рідка приправа до страви. Насіння нуту вживаєтья в їжу як у цілому, так і в меленому вигляді для виготовлення соусів, макаронів (Зерн. боб. культ., 1956, 142); Сачко.. розправлявся з поросям, поливаючи його густим білим соусом (Дмит., Розлука, 1957, 41).
2. перен. Те, що супроводжує або доповнює основне, головне. Всі ті факти чисто економічні не раз і зовсім непотрібно підливає [редакція] національним соусом (Фр., XVI, 1955, 134).
◊ Під со́усом яким — в тому чи іншому вигляді, трактуванні, висвітленні і т. ін. — Не хотіли відпустити вас як художника.. Відпустили як матроса. Але під яким би соусом не було,— важливо те, що відпустили (Тулуб, В степу.., 1964, 244); — Уяви: .. чинуші, схожі на провінціальних кумась, під соусом «боротьби за високу мораль» копаються у чиїйсь брудній білизні, лізуть своїми довгими лапами в чужу душу (Мур., Свіже повітря.., 1962, 168).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 472.