СПАЛЕНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до спалені́ти. Вікно брязнуло, розлетілась шибка, посипалося скло… З кам’яного будинку.. вискочила спаленіла Надія Марківна, напустилася на хлоп’яків, що.. грали в цурки (Горд., Буян, 1938, 17); // у знач. прикм. Який укрився смагою, запікся (про губи). Не розмикає [воїн] спаленілих губ (Бажан, І, 1946, 298).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 486.