СПАЛЬ, і, ж., діал. Згарище. Я щойно побачив витік Дніпра, та мене мало тішили враження: в очах стояла ковбаня — запліснявіла, чорна; доокіл — спаль, з повергнутими ниць, обгорілими соснами (Літ. Укр., 21.XI 1967, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 487.