СПАННЯ́, я́, с. Дія і стан за знач. спа́ти. Позабирали їх [дітей] до покоїв. З того часу не було.. спокійного спання Олесі (Вовчок, І, 1955, 28); Дітворі встановлено додаткову годину для спання (Донч., І, 1956, 50); — Вставай, вставай, дитя, не будь вередою. За спання не купиш коня (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 140).
На спання́ збира́ється (збира́лося) кому, безос.- комусь хочеться (хотілося) спати. Як тільки її [вечерю] доконав, у той же раз збиралось йому на спання (Март., Тв., 1954, 240); Нема́ спання́ кому, чому — не спиться кому-небудь. Ой у полі конопельки вже зазеленіли. Карим очам спання нема, ніженьки зомліли (Коломийки, 1969,78).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 488.