СПАНЬКО́, а́, ч., розм. Те саме, що сплюх 1. — Оце другий спанько,— вставай, Федір Іллічі — штовхнув він безцеремонно.. Лисенка (Шер., В партиз. загонах, 1947, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 488.