СПАПЛЮ́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спаплю́жити. Вона [партія] очолила боротьбу трудящих мас проти всіх видів експлуатації людини людиною, за національну і людську гідність трудящих, спаплюжену буржуазією і поміщиками (Ком. Укр., 1, 1959, 8); Ні розмов, ні думок про кохання не буде. Споганене воно, спаплюжене, згадувати про нього гидко (Собко, Стадіон, 1954, 255).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 488.