СПАРТА́НКА, и, ж. Жін. до спарта́нець. [Гелена:] Хто ж тепер повірить цнотливості спартанок, як і цар свою царицю зрадницею вславив (Л. Укр., II, 1951, 326); Одну хвилину їй здавалося, що має прийти й покріпити його [сина] на силах, бути.. спартанкою; а в другу — висміювала сама себе, що ради зовнішнього ефекту жертвує життям сина (Хотк., І, 1966, 173).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 490.