СПАРТА́НСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до спарта́нець 1 і Спарта. Спартанська держава.
2. Власт. спартанцеві. — Мене ростила ти й не дала спартанської вмілості переносити голод і спрагу (Хотк., І, 1966, 175); Спартанське життя вояка якихось три десятки літ привчало його до боїв у відкритому степу, до лісів, до спочивання в сідлі на бойовому коні (Ле, Хмельницький, І, 1957, 66); // Позбавлений зручностей, вигод; простий, скромний. Полічила [Лукія Назарівна] ліжка і прикинула в умі, що далеко не на всіх вистачає навіть цих спартанських ліжок (Гончар, Тронка, 1963, 79).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 490.