СПЕКТА́КЛЬ, ю, ч. Театральна вистава. Ішов «Запорожець за Дунаєм», Марко Лукич [Кропивницький] грав Карася. Спектакль справив на мене величезне враження (Минуле укр. театру, 1953, 12); Була збудована сцена задля домашнього спектаклю (Мирний, V, 1955, 408); Мама не знаю коли збереться тобі написать, бо тепер оця Маня Старицька втягла її в народні спектаклі, що Маня сама уряджує в чайній, то все репетиції та різна театральна справа… (Л. Укр., V, 1956, 285); Театр потроху завмирав. Хвиля людей вже викотилася з нього. Тепер стукали двері скрізь за кулісами, випускаючи акторів. Спектакль закінчено (Ю. Янов., II, 1958, 159); // перен. Яке-небудь цікаве, незвичайне видовище, дивний випадок і т. ін. — Інтересний,— каже,— з степурівським дяком спектакль був учора в нас.. Новісінькі карти були в мене, і він… — Грищенко зареготав,— і він чисто порвав.. П’ять рублів я виграв у нього (Тесл., З книги життя, 1949, 112); Лабораторія сповнилась хлюпанням води та дзенькотом посуду. Петушек був розчарований: очікуваний спектакль не відбувся (Шовк., Інженери, 1956, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 496.