СПИНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., СПИНИ́ТИСЯ, спиню́ся, спи́нишся, док.
1. Переставати рухатися, припиняти свій рух; ставати, зупинятися. У неділю коло Колісникової квартири знай спинялися карети, коляски (Мирний, III, 1954, 286); Татарське зілля витика поруч з води ясно-зелені, гострі мечі. Я спиняюсь, кладу весло і дивлюся (Коцюб., II, 1955, 265); Поїзд спиняється. Світло перонного ліхтаря упало в купе (Головко, І, 1957, 456); Спинились води, Закуті в лід (Граб., І, 1959, 287); Карпо добіг до води та й спинивсь (Н.-Лев., II, 1956, 376); Автомобіль спинився. Лопнула камера (Рибак, Що сталося.., 1947, 119); На годиннику на стінці немов спинились стрілки ті! (Забіла, І.. світ, 1960, 25); * Образно. Спинилось літо на порозі І дише полум’ям на все (Рильський, І, 1946, 72); // Переставати працювати, функціонувати (про машину, механізм, підприємство і т. ін.). Кулемети спинилися, коли завдання було виконано (Ю. Янов., II, 1958, 178); // Переставати битися (про серце). Хвилина, мов кайло, тяжка, і серце спиняється знов… (Сос., І, 1957, 337); Уляся почутила, що на неї неначе одразу хтось сипнув жаром: в неї спинилось серце (Н.-Лев., IV, 1956, 339).
Кров спиня́ється (спини́лася) — припиняється (припинилася) кровотеча.
2. Приїхавши, прибувши куди-небудь, тимчасово поселятися, влаштовуватися в когось, десь. Партизани швидко навчились будувати собі житла. Спинявся на новому місці загін,— і за день-два виростало справжнє селище (Збан., Ліс. красуня, 1955, 41); Вчора надвечір приїхав до Одеси і спинився у Луценка (Коцюб., III, 1956, 347); // Тимчасово припинивши просування вперед, розташовуватися в якомусь місці (на відпочинок, ночівлю і т. ін.). По дорозі я спинявся в Афінах. Обдивився Акрополь (Коцюб., III, 1956, 351); — Так де ж будемо спинятися на сніданок? (Смолич, І, 1958, 44); Я спинився па спочинок У розкішному гаю (Крим., Вибр., 1965, 79); Пан обозний наказав спинитись на перепочинок (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 11).
3. Припиняти свій розвиток, перебіг, перериватися (про якусь дію, якийсь стан, процес і т. ін..). Дощ не спиняється, сіє! (С. Ол., Наші знайомі, 1948, 19); Акорди.. спинились, наче струни разом порвались (Н.-Лев., III, 1956, 305); Робота спинилась, голка випала з рук (Л. Укр., III, 1952, 473); Без учителя чогось діло не ладилось, і співи скоро спинилися (Вас., І, 1959, 101); Погаснули вогні. Спинивсь трамвайний рух (Сос., І, 1957, 476); Риндін зачекав, поки спиниться викликаний його жартом сміх (Вл., Аргон. Всесв., 1947, 22); // Переставати говорити, співати і т. ін., уривати свою мову, пісню тощо; замовкати. Вуйко Юра все пахкав люлькою і ні одним словом не перебивав його. Василько кілька разів зирнув на нього, та не спинявся (Турч., Зорі.., 1950, 172); Соломія спинилась на цих словах пісні і не мала сили співати далі (Н.-Лев., VI, 1966, 388); // перен. Припиняти свій природний хід, переставати розвиватися далі. Час не спиняється. Чимало літ минуло (Вовчок, І, 1955, 96).
4. Переставати робити що-небудь, переривати якусь дію, заняття. Я веду роль, невміло, може, як дебютант, мучу себе і других і не можу спинитись (Коцюб., II, 1955, 264); Як тільки було спиниться [Прокіп] в роботі, то вже стоїть та й стоїть, витріщивши очі на одне місце (Н.-Лев., III, 1956, 124); Юзя повисла на її правиці, і Мартоха мусила спинитись, щоб не затяти ненароком панської дитини (Л. Укр., III, 1952, 634); Ліда сіла за стіл, пише листа, спинилась, перечитує (Корн., І, 1955, 140).
Не спиня́тися (не спини́тися) ні пе́ред чим — те саме, що Не зупиня́тися (не зупини́тися) ні пе́ред чим (див. зупиня́тися); Ні пе́ред яки́ми же́ртвами не спиня́тися (не спини́тися) див. же́ртва; Спиня́тися (спини́тися) на мі́сці (на дося́гнутому і т. ін.) — те саме, що Зупиня́тися (зупини́тися) на дося́гнутому (див. зупиня́тися). В науці особливо не можна відставати. Хто спинився на місці, задовольнився досягнутим, той неминуче лишається позаду (Наука.., 1, 1957, 15); Спиня́тися (спини́тися) на півдоро́зі (на півкро́ці) див. півдоро́га, півкро́к.
5. Зосереджуватися, затримувати свою увагу на чому-небудь. Він спиняється над кожним реченням і думає (Л. Укр., III, 1952, 743); Не мав [Кирило] сили, не хтів спинитись над тим, що з ним робилось (Коцюб., II, 1955, 211); // Затримуватися, зосереджуватися на кому-, чому-небудь (про зір, погляд). Мій погляд спинився мимоволі на Лідчинім обличчі (Коб., II, 1956, 317); Погляди всіх спинилися на циферблаті головного годинника (Вл., Аргон. Всесв., 1947, 119); // у сполуч. із сл. очі, око. Не відриваючись, дивитися на кого-, що-небудь. Очі тонули в зелено-золотій глибині й спинялись на густих зелених вербах над водою, на блискучій тихій воді (Н.-Лев., III, 1956, 21); Андрієві очі трохи довше, ніж звичайно, на шляху спинилися (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 16).
Спиня́тися (спини́тися) по́глядом на кому— чому — довго й пильно вдивлятися в кого-, що-небудь. Поздоровкавшись із сином, спиняється [Килигей] поглядом на змилених, тремтючих конях (Гончар, II, 1959, 11).
6. на чому. Докладно розповідати про що-небудь, загострювати на чомусь увагу. Реаліст в кращому розумінні цього слова, Франко в своїх прозаїчних творах любить спинятись на двох темах (Коцюб., III, 1956, 40); Дідро (1713-1784) особливо спинявся на гігієні розумової праці дітей (Шк. гігієна, 1954, 20); Слід окремо спинитися на терапії.. хворих з розладами дихання (Наука.., 6, 1959, 27).
7. на кому — чому. Обирати кого-, що-небудь з-поміж інших, надавати перевагу комусь, чомусь. — Я вже старіюсь, час би взяти собі невісточку в хату, та не знаю, до кого б оце старостів слати. — Молодиці перебрали язиком усіх дівчат на селі, пересудили й багатих, і бідних, та й спинились на одній: то була Варка (Н.-Лев., II, 1956, 170).
8. тільки недок. Пас. до спиня́ти. Ліс, не спиняючись ворожою людською рукою, обсіяв, обсадив деревом усі гори й неглибокі долини (Н.-Лев., І, 1956, 153).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 507.