СПЛУ́ТУВАННЯ, я, с. Дія за знач. сплу́тувати і сплу́туватися. Піднімають тресту руками або граблями, не допускаючи сплутування стебел (Колг. Укр., 7, 1956, 30); Давні ы та і за вимовою, очевидно, злилися в одну фонему и. Про це свідчить часте сплутування літери ы з і (и) (Літ. Укр., 1.ІХ 1967, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 543.