СПОВІ́ДНИ́Й, спові́дна́, спові́дне́, рідко. Прикм. до спо́відь. Монологічність [форма монологу].. надає ліричному творові особливої безпосередності, сповідної інтонації (Рад. літ-во, 12, 1968, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 550.