СПОГЛЯДА́ЛЬНИК, а, ч.
1. Той, хто споглядає що-небудь; спостерігач.
2. Той, хто схильний до споглядання. До сіл близьких, слобідок дальніх — Не від людей, а до людей Цей любомудрець-споглядальник [Г. Сковорода] Не поспішаючи іде (Дор., Тобі, народе.., 1959, 42); Інтелігентами-споглядальниками були й герої другого великого твору Паустовського 20-х років — роману «Осяйні хмари» (1928) (Рад. літ-во, 7, 1965, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 554.