СПОДО́БНИЙ, а, е, заст.
1. Красивий. А в шинкарки мед-горілка добра, Ще й до того дівчина сподобна (Чуб., V, 1874, 259).
2. кому. Який подобається, відповідає чиїм-небудь смакам. — Привіз я вам панію молоду,— чи вподобаєте? Сам сміється, радіє; кому-то вже така краля не сподобна буде! (Вовчок, І, 1955, 120); Народні співи завжди були сподобні студентам (Н.-Лев., І, 1956, 340).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 558.