СПОЕТИЗО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до споетизува́ти. Воля, воля і воля! Це чарівне слово, споетизоване столітнім дідом, розпалювало кров у хлопця (Коцюб., І, 1955, 339).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 558.