СПОКОНВІ́ЧНО. Присл. до споконві́чний. Держава існує не споконвічно (Енгельс, Походж. сім’ї.., 1948, 135); На землях, що їх ми можемо розглядати як споконвічно східнослов’янські, було знайдено близько двох десятків римських медальйонів (Археол., VIII, 1953, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 563.