СПОКУ́СНИЦЯ, і, ж. Жін. до споку́сник. — Причепилась спокусниця до спокусниці. Еге, так? Одна одну спокушає (Н.-Лев., V, 1956, 298); Не шкодував [граф Потоцький] ні людей, ні грошей.. заради примхи красуні Софії, зрадливої жінки і спокусниці пасинка (Хлібороб Укр., 3, 1970, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 564.