СПОЛОТНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Стати дуже блідим, побіліти від сильного хвилювання, переляку, горя і т. ін. Сталося щось неймовірне. Миронцеве обличчя сполотніло, ноги підкосилися, насилу втримався, щоб не впасти від цього страшного удару (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 73); Мати сполотніла, дивиться, слова не вимовить (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 566.