СПОЛОХНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док. Однокр. до споло́хатися. Од сього покрику чоловік не сполохнувся (Стор., І, 1957, 335); [Поліксена:] Слухай, чи ти безумна? Тож збіжаться люди! Готові ще й ахейці сполохнутись! (Л. Укр., II, 1951, 273).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 567.