СПОРТСМЕ́НКА, и, ж.
1. Жін. до спортсме́н. Кожний вимах — широкий розгін вправної спортсменки — наближав її ще на два метри до берега (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 71); На міжнародних змаганнях гімнасток, що відбулися у Швеції, чудових успіхів добилися радянські спортсменки (Рад. Укр., 29.III 1961, 4).
2. перев. мн., розм. Те саме, що спорти́вки. — Тіма, — закричав Льоня.. — А де твої сандалі або спортсменки? (Ів., Таємниця, 1959, 43); Дівчатка ходили в спідничках з блузочками, в босоніжках і косиночках, хлопці — в широченних, добре відпрасованих штанях.., спортсменках і майках (Тют., Вир, 1964, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 577.