СПО́РІСТЬ, рості, ж. Абстр. ім. до спо́рий 1. Спорість в роботі, дружність, вміння й азарт, з яким працювала тут слобідська молодь, лютила Шумейка (Шиян, Баланда, 1957, 221).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 574.