СПОТИКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. спотика́тися. Не дрібні спотикання й вагання — Велетенські Франкові діла На дорогу в незгасне світання Волелюбна вітчизна взяла (Рильський, III, 1961, 224).
◊ Ка́мінь спотика́ння див. ка́мінь.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 581.