СПРА́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спра́вити 1-5. Хай було те весілля бідним, справленим на позичені гроші, а все-таки залишилося воно в пам’яті Ганни Пилипівни як найурочистіший день життя (Собко, Біле полум’я, 1952, 91); Грохольський усміхнувся.. і казав далі, задоволений з враження, справленого на гостя (Тулуб, Людолови, І, 1957, 11); З діда-прадіда сиділи Калимони в цій низенькій хатчині, на цьому добре справленому шматкові землі (Круш., Буденний хліб.., 1960, 36); Плаття-балахони з грубого сірого сукна, одначе справлені, безсумнівно, в найкращого кравця (Смолич, Мир.., 1958, 112); // спра́влено, безос. присудк. сл. Вся троїста тут музика Гарний врізала танець, Справу справлено — кінець! (Перв., Казка.., 1958, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 591.