СПРАВУ́НОК, нку, ч., розм.
1. Дрібні справи. Я ще й втомлена дуже тепер, — все-таки приходилось бігати за справунками різними, а мені біганина дарма не дається (Л. Укр., V, 1956, 106); Там, у місті, не зуміло його ніщо довше задержати, як скоро упорався [Івоніка].. із своїми справунками (Коб., II, 1956, 188).
2. Речі, пожитки і т. ін. Ще незношені вовняні порти, міцні ремінні постоли, корзно доброго тонкого хутра поверх лляної сорочки — весь справунок ще від Родима (Загреб., Диво, 1968, 77); Зібрала [Мальва] до вузлика свої справунки (найцінніше вже загодя перенесла до матері), замкнула хату й.. пішла до стайні забирати коня (Земляк, Лебедина зграя, 1971, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 595.