СПРИ́КРИТИСЯ, рюся, ришся, док., рідко. Стати неприємним, нестерпним від повторення, одноманітності і т. ін.; набриднути, надокучити. Дохід був невеликий, ледво [ледве] можна було жити, і Германові по кількох тижнях сприкрилося те ремесло (Фр., VIII, 1952, 376); Я.. знаю по собі, що інший раз ніщо не може так сприкритись, як питання про здоров’я (Л. Укр., V, 1956, 73).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 598.