СПРИЯТЕЛЮВА́ТИСЯ, ю́юся, ю́єшся, док., з ким. Стати приятелем, здружитися. З Рустемом сприятелювався [Джіафер] особливо (Коцюб., II, 1955, 135); — Ми разом з ним колись дуже сприятелювались за короткого часу боротьби проти Врангеля на Криворіжжі (Досв., Вибр., 1959, 272).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 601.