СПІ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до співа́ти. Хлопці мимоволі щільніше притиснулись один до одного під враженням тієї музики й тієї пісні, співаної звільна (Фр., VI, 1951, 179); З вирію в свій край летять пташки. Чи не здається їм, що принесуть з собою Новії, ще не співані пісні..? (Л. Укр., І, 1951, 176); // спі́вано, безос. присудк. сл. Хтось стиха завів пісню, до нього пристав ще один голос, а за хвилину підхопила й решта… Співано чумацьку пісню (Коцюб., І, 1955, 178).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 513.